Юрій Гудименко та його бачення проблем у роботі Міністерства оборони

Юрій Гудименко про проблеми в Міністерстві Оборони України

Міністерства оборони. На адресу нинішнього міністра Рустема Умєрова лунають численні звинувачення, зокрема у зв’язку з корупційними ризиками, труднощами у забезпеченні армії та недоліками в роботі самої структури Міністерства. Хоча відповідальність за ухвалені рішення дійсно лежить на міністрові, водночас не варто перекладати всі проблеми лише на одну людину. Адже система настільки складна, що жоден керівник не може самостійно вплинути на всі процеси.

Кого ж тоді вважати відповідальним за існуючі проблеми? Юрій Гудименко, голова антикорупційної ради при Міністерстві оборони, надає власне бачення ситуації.

Структура Міністерства потребує оновлення

Чисельність працівників Міністерства значно перевищує оптимальні норми. Попри спроби скоротити штат, його розміри часто збільшуються. Через це виникає дублювання обов’язків, що знижує ефективність. Подекуди накази виконуються кількома підрозділами одночасно, що створює плутанину та економічні втрати.

Багато керівних посад займають люди, які орієнтуються радше на збереження статус-кво, ніж на реальні зміни. Молоді та амбітні кадри, навіть пропонуючи корисні ідеї, часто залишаються непоміченими або змушені підлаштовуватися під існуючу систему. У результаті Міністерство втрачає здатність оперативно реагувати на виклики.

Юрій Гудименко вважає, що Міністерство нагадує повільну структуру, яка не встигає за потребами часу та не впроваджує необхідні зміни.

Страх взяти на себе відповідальність

Будь-яке рішення під час воєнного стану супроводжується ризиком. Проте в умовах бюрократичних обмежень ці ризики часто призводять до страху. Особливо це стосується питань закупівель для армії: кожен чиновник працює під тиском та ризикує стикнутися з дисциплінарними або навіть кримінальними наслідками. Існує два типові сценарії:

• Сценарій 1: Купуєш дешево, отже не дбаєш про армію. Всі ми знаємо, що за якість потрібно платити. Це, в свою чергу, означає і швидка доставка і якісний товар. Але тут не все так просто. І хоча довести провину тут досить нелегко, відповідати за це ніхто не хоче.
• Сценарій 2. Купуєш дорого ‒ приносиш збитки державі. Цей сценарій є найгіршим, адже він прирівнюється до держзради. Тобто якщо людина хоче якнайкраще для тих, хто стоїть на захисті держави на “нулі”, вона автоматично стає зрадником, адже переплатила.

У результаті ухвалюються найпростіші, але не завжди ефективні рішення. Часто вони продиктовані не реальними потребами, а бажанням уникнути відповідальності. Юрій Гудименко наголошує, що така ситуація знижує якість управлінських рішень та робить систему надто вразливою.

Хаос важко подолати, якщо рішення постійно відкладаються

Сьогодні Міністерство оборони перебуває у фокусі уваги через війну. Але після її завершення ризик у тому, що проблеми просто відійдуть на другий план і залишаться невирішеними. Тоді структура залишиться хиткою, а кадрова система не отримає необхідних стимулів до розвитку.

Що ж робити? Рішення є, але вони вимагають кардинальних змін. Потрібно не лише покращувати окремі процеси, а й докорінно перебудувати систему, замінивши неефективні механізми новими та сучасними. Це передбачає зміну мислення і підходів до роботи. Лише тоді можна буде позбутися хаосу та сформувати Міністерство, здатне до реальних реформ. Юрій Гудименко підкреслює, що саме системне оновлення дасть шанс перейти від хаосу та безвідповідальності до якісно нового рівня розвитку.