У чому різниця між окантуванням та облицюванням?

Якщо ви шукаєте ідеальний завершальний штрих, щоб надати вашому швейному виробу професійний вигляд, окантування або облицювання можливо саме те що вам потрібно. Для кравця-початківця може бути важко розрізнити між собою ці два способи обробки зрізів. Незважаючи на те, що окантування та облицювання робляться з різними намірами, є у них і деякі спільні риси. Давайте детальніше розглянемо подібності та відмінності цих двох варіантів обробки.

Окантування

Окантування слід виконувати для закриття необроблених зрізів на матеріалі. Робиться це з метою надати готовий вигляд напівфабрикату та вберегти край від стирання та осипання тканини, у процесі носіння одягу або експлуатації виробу. Подібне оздоблення можна практикувати на різних проектах, починаючи від дитячих боді і закінчуючи автомобільними килимками. Для окантування використовується текстильна бейка, що є смужкою тканини, яка загинається по краю зрізу і далі пришивається на швейній машині. Заготовити бейку можна вручну, за допомогою кравецьких ножиць, зробивши розкрій тканини на стрічки певної довжини і ширини, або придбати вже готову у швейному магазині. При цьому текстильне полотно можна розрізати одним із двох способів: прямо, по довжині тканини, або по косій, під кутом 45 градусів поперек волокон матеріалу. Коса бейка є найбільш поширеним типом, тому що тканина, відрізана по косому краю, легко згинається, щоб пристосуватися до кутів та вигинів на виробі. Для виконання операції окантування на швейній машині використовується спеціальний пристрій — окантовувач. За допомогою окантовувача для промислової швейної машини можна пришити бейку в 2, 3 або 4 складання. Таке швейне пристосування також має певний розмір і розраховане працювати зі стропою конкретної ширини.

Облицювання

Облицювання є шматком тканини певної форми, який може виступати частиною самого виробу, або мати вигляд окремого відрізу матеріалу, що пришивається до припуску на шов. У кравецькій практиці існують три техніки облицювання, а саме накладна, фасонна та розширена. Накладне облицювання являє собою шматки тканини заданої ширини, геометрична форма яких відповідає формі краю виробу до якого вони пришиваються. Подібна техніка обробки застосовується для посилення країв виробу з метою встановлення застібок-блискавок або люверсів. Фасонне облицювання має на увазі обтачку вузлів на одязі, зокрема горловин, пройм, верху спідниць, за допомогою підкрійних деталей, які завжди точно повторюють форму зрізу. Ця операція може проводитися для чистової обробки відкритих зрізів або в декоративних цілях, якщо колір підкрійної деталі контрастує з основним кольором виробу. Розширене облицювання є продовженням виробу, край якого підвертається і підшивається рядком на швейній машині. Подібна техніка часто використовується для підшивання рукавів та низу на футболках, сорочках, сукнях та іншому одязі, а також для обробки країв на простирадлах, шторах, скатертинах, ковдрах, чохлах та тентах, щоб захистити зріз від зносу. З метою виконання цієї операції, на машинку для шиття встановлюється додатковий пристрій – швейний равлик. За допомогою такого пристосування для підгинання краю можна підшити зріз в одне або два складання, з підгинанням матеріалу на виворітну або лицьову сторону. Равлик для швейної машини також має певний розмір, з метою підгортання краю на задану ширину.